Бринить-співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить.
Олександр Олесь
Українська мова — божиста, богодана, богообрана.
Мойсей Фішбейн
Кожного року 21 лютого ДПТНЗ «МПАЛ ім. М.Данканича» відзначає Міжнародний день рідної мови. Не дивлячись на те, що це свято досить молоде, для нас воно є надзвичайно значущим. Викладачка української мови та літератури Дудаш М.В. провела усний журнал «Ми – українці, доля в нас така».
Мова – це наша ідентифікація, наш генетичний код, ореол нації й етнічний кордон.
Саме у ній відображено і зафіксовано найглибші витоки свідомості народу та його ментальність, закодовано народну мудрість і споконвічні знання.
«Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію», — говорила Леся Українка.
Адже територію можна відвоювати, а коли вмирає мова, то вмирає і нація. Недаремно кажуть, що мова — ключ до Вічності, пароль до дверей Всесвіту.
Викладач української мови та літератури Мучичка Г.А. з учнями 24 автослюсарів, шихтувальників провела в онлайн режимі ZOOM усний журнал «Рідна мова в серцях наших назавжди».
Міжнародний День рідної мови – подія, яку відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Цей день був проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО 17.11.1999 року. Запроваджено його було з метою сприяння мовній і культурній різноманітності і багатомовності.
Дата Дня рідної мови була вибрана на згадку про трагічні події, що сталися в Бангладеш 21 лютого 1952 року. Тоді від куль поліцейських загинули студенти, котрі вийшли на демонстрацію на захист своєї рідної мови бенгалі, вимагаючи визнати її однією з державних мов країни. Відтоді ця дата у Бангладеш стала днем полеглих за рідну мову, а весь світ відзначає День рідної мови.
(9).jpg)
(9).jpg)
Не говори: в нас мова солов’їна
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає.
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б’є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови – не створити нам держави,
Доріг тернистих – не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві –
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов’їна,
Бо мова – глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Космічна нерозгаданість віків.
Микола Лотоцький