«Через роки, через віки ми чуєм голос твій, Тарасе….»

«Народ Шевченка не забуває і ніколи не забуде. 

Поет живе в серцях свого народу». - Максим Рильський

Кожен великий народ має свої знакові постаті. Такою постаттю для нас, українців, є Тарас Григорович Шевченко. Він був і залишається справжнім митцем, людиною незвичайної долі і незвичайного таланту, що здобула світову славу. А його поетичне слово – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини

9 березня 2024 року Україна відзначає 210-річницю від дня народження видатного українського поета Тараса Григоровича. З метою вшанування видатного сина українського народу традиційно у нашому навчальному закладі було згадано про життєвий і творчий шлях, ювіляра. Викладачка, Анна Мучичка нагадала здобувачам освіти, що Тарас Шевченко –  це велика та невмируща слава українського народу. Народу, який обрав його співцем історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень.

Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила. Які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Тарас Шевченко, його «Заповіт». Він завжди підтримував і підтримуватиме нас, додаватиме наснаги. В цьому мали можливість переконатися слухачі.

До свого дня народження Тарас Григорович залишив нам кілька послань без журби. Вони повинні зігріти наші серця та надихнути на ще лютішу боротьбу в складні воєнні часи. Ці послання адресовані: дітям, українським учителям, окупантам, українським переселенцям, і мертвим, і живим…

Гріх не вірити словам українського пророка. Якщо будемо боротися, вчитися, любити Україну не тільки коли «время люте», а й щодня, то не буде на нашій землі жодного врага. А лише люди. З послання слів не викинеш.