Бабин Яр: 80 років трагедії. Пам’ятаємо…

«Частина із них стоїть в черзі за смертю

у тлумі до Бабиного Яру, інші - десь

переховуються і чекають на смерть,

треті - застрелені у власних будинках…»

З метою висвітлення однієї з найтрагічніших сторінок історії ХХ ст. -розстрілів у Бабиному Яру, які відбулися 29-30 вересня 1941 року, - та вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, в ДПТНЗ «Мукачівський професійний аграрний ліцей ім. М.Данканича» 28 та 29 вересня 2021 року проведені уроки пам’яті до 80-ї річниці цих жахливих подій.

Класні керівники розповіли здобувачам освіти про те, що 22 червня 1941року нацистська Німеччина напала на СРСР. Її війська швидко рухалися вглиб країни. Нацисти одразу встановили жорстокий окупаційний режим на захоплених територіях. Українців окупанти вважали людьми другого сорту, а євреїв та ромів взагалі позбавили будь-яких прав. Репресії в столиці України на антисемітському ґрунті розпочалися вже 19 вересня, коли було вирішено залучати євреїв до примусових робіт. А після того, як 24 вересня в м.Києві на Хрещатику пролунали декілька потужних вибухів, окупаційна влада поклала провину за цю диверсію на євреїв, які проживали в Києві, та вирішила всіх їх стратити…

28 вересня по місту були розклеєні оголошення. Вони містили наказ євреям зібратися наступного дня о 8 годині ранку неподалік Бабиного Яру. З собою треба було взяти документи, гроші, цінні речі, теплий одяг. Водночас поширилися чутки, що євреїв збирали для переселення.
 

Насправді ж, нацисти організували справжній конвеєр смерті.

Тих, хто не хотів залишати свої домівки, виводили силоміць або вбивали просто на місці. До призначеного місця прийшли десятки тисяч людей. Внаслідок масових розстрілів в Бабиному Яру, загинули понад 33 тисячі мирних людей, більшість із яких - євреї, роми, українці. Серед них жінки, діти, люди похилого віку…

За весь період окупації в Києві від рук нацистів загинуло близько 100 тисяч мешканців міста та військовополонених, у т.ч. було страчено щонайменше 40 тисяч євреїв. Ця катастрофа не знає терміну давності. І вона не вимірюється роками – лише жертвами – обірваними людськими життями невинно вбитих. Щоб запобігти геноцидам у майбутньому, ми маємо зберігати пам’ять про трагічні події минулого.