Починаючи із 18 травня 1944 року за наказом Йосипа Сталіна приблизно 200 тис. кримських татар в залізничних товарних вагонах було депортовано з рідного півострова в Середню Азію. А за кілька днів увесь народ був позбавлений малої батьківщини.
Класна керівничка 11 групи трактористів Руслана Гуледза провела відкриту виховну годину на тему: “День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу з Криму”. Вона зазначила, що протягом 12 років кримські татари мали статус «спецпереселенців». Їм було заборонено перетинати кордон поселення без письмової згоди спецкомендатури, а тих, хто відвідував родичів у сусідньому селищі, засуджували до 25 років позбавлення волі. За офіційними даними, майже половина із них загинула від голоду та хвороб у дорозі чи на засланні. Лише після розпаду Радянського Союзу кримські татари почали повертатися додому – до рідного Криму.
З 2015 року Україна визнає депортацію 1944 року геноцидом кримськотатарського народу.
Сьогодні кримськотатарський народ знову не може почуватися як вдома на своїй рідній землі. З початком анексії росією Криму в 2014 році, історія повторюється. Тисячі кримських татар змушені знову покинути рідні домівки. Всі ці роки російська окупаційна влада кидає за грати, катує, проводить репресивну політику залякування, безслідного зникнення кримських татар, порушення їх громадянських, політичних і культурних прав.
З початком повномасштабної агресії росії проти України, виникли нові виклики. Це стосується і новоокупованих територій у Херсонській та Запорізькій областях, куди після початку тимчасової окупації Криму переселилися багато кримських татар. Біль кримськотатарського народу – наш спільний біль. Але ми переможемо нашого ворога, москву, та повернемо наші етнічні землі. Віримо, також що жахливі воєнні злочини, вчинені в нашій країні терористичними військами рф, матимуть відповідне покарання, - зазначила на завершення виховної години, педагог.
Посилання на інтернет ресурси:
Посилання 1 Посилання 2