23 лютого 2024 314 Новини

«Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.» - Іван Огієнко

«Мови – це важливо!» Саме цей вислів обрано ЮНЕСКО гаслом Міжнародного дня рідної мови. 21 лютого вся світова громадськість, представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано в листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі.

Ми з дитинства знаємо: мова – це відображення буття народу, віддзеркалення його суспільного поступу. Кожний свідомий громадянин усвідомлює те, що мова – це чинник самозбереження й самоідентифікації нації, виразна ознака її ментальності й самосвідомості. Мова акумулює ціннісні вподобання етносу, його ідеали, вбирає традиції та досвід попередніх поколінь і передає цей духовний скарб нащадкам. 

21 лютого 2024 р. викладачка української мови та літератури Анна Мучичка провела інтелектуально-розважальну гру «Мови МО QUIZ». Ця гра не вимагає енциклопедичних знань, але вимагає азарту і куражу, вона дарує гарний настрій від веселого проведення часу у відмінній компанії. Вона присвячена рідній українській мові. Саме тій мові, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо. Адже, однією із найчисленніших мов словʼянського походження є саме українська мова, мова України, українського народу, наша рідна мова!

Гра міститила 5 раундів: «Розминка», «Нейромережа», «Мовний ревізор», «Мозковий штурм», «Кришталева сова  та Синя  скринька».

Кожен раунд оцінювався  визначеною кількістю балів.

Граючи, підлітки мали можливість розширити і збагатити знання про мову та літературу; сформувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розвивати навички застосування знань з мови та літератури на практиці; памʼять, увагу; виховувати любов до рідної мови, бажання досконало володіти нею, пробудити почуття національної гідності.

В кінці голова журі оголосила результати квізу та нагородила команду-переможницю грамотою.

Підбиваючи підсумки, Анна Андріївна згадала громадянську позицію палкої Лесі Українки, яка сповідувала: «Живе слово – се талан». Адже, і справді, рідне слово на рідній землі – це доля-талан, то тверда криця, генетичний код української нації.